Брат Шевченко)

Ще один смішний ляп)))
http://www.amazon.ca/The-Brothers-Karamozov-Fyodor-Dostoyevsky/dp/9626343060

Щоб мало не видалось:)

Сьогодні побачила на одному із сайтів статтю -приклад того, як не треба ліпити 100 однакових фоток до манюнього тексту. Незрозуміла добірка фото. Можна подумати, в автора новий фотоапарат:) Все має бути пропорційно, хіба ні?
http://sumno.com/gallery/sergij-zhadan-ta-larysa-denysenko-prezentuvaly-nov/?page=2

Про дописувачів і здоровий глузд

Якщо хто думає, що редактор - це робота, позбавлена принад спілкування будь-з-ким, окрім словників та інтернету, то помиляється. Адже часто виникає необхідність поспілкуватися з авторами з того чи того приводу. Нерідко буває так, що й автори не проти поспілкуватися. І бувають вони різні на голову.

Якось до редакції потрапив рукопис із "сенсаційною новиною". Відкривши його й почавши читати, я не очікувала, чим закінчиться текст. Автор розповідав про біографічні дані Ісаака Ньютона. І все було б нічого, якби він послідовно й безсумнівно не доводив, що він, великий англійський вчений, - син нашого,українського, гетьмана Богдана Хмельницького.

Взагалі-то, хворобливі розслідування про унікальність української мови, українців мене не дивує. "І напоїли санскрит праукраїнські джерела" чи те, що Ісус Христос і Будда  - українці, - ці тези давно вже навіть не викликають приступ істеричного реготу. Але новина про те, що Ньютон теж українець, мене вразила, тут ніде правди діти:) Коли я зайшла поділитися звісткою з іншими, поки ще невтаємниченими, колегами, після моєї схвильованої розповіді одна з них сказала: "Ну звичайно, українець. І яблуко йому на голову впало Си-ми-рен-ка!":)

Потім той дядько заходив до редакції і на наше "ні" він, іронічно посміхнувшись, відповів: "Я так хотів оживити вашу газету сенсацією, а ви..."

Редакторові тяжко відмовляти авторам. Але ще гірше, коли автори трапляються хворобливі. Вони можуть знайти твій номер телефону й дзвонити серед ночі, можуть грюкати дверима, можуть кричати. ще вони можуть встромити свого носа, коли ти вичитуєш шпальту й переконувати, що те, що ти читаєш, - це дурня, а от їхній матеріал-це во! Але цьому веселому авторові й відмовляти було весело. Приємно, коли в людей є почуття гумору) Навіть якщо їхні "відкриття" сумнівні)

Ляпики

Всіма улюблений Гугл вирішив відсвяткувати річницю виходу «Казок братів Грімм». Для цього він зробив анімований дудл, в якому можна було пройти дорогами осучасненої Червоної Шапочки. Дивний вибір, адже більшості «Червона Шапочка» відома як твір Шарля Перро. Питання, звичайно, суперечливе, бо там, де є фольклор, важко довести, хто першим літературно обробив текст, хто прибрав з нього жахливі речі, щоб він бодай нагадував казку для діточок . Проте щоб уникнути такої неоднозначності, краще було б обрати казку, за літературну обробку якої ніхто з Гріммами не змагається – «Гензель і Гретель», наприклад …

Цього року газета «Літературна Україна» відсвяткувала своє 85-річчя. З цієї нагоди редакція видання, Ліга українських меценатів та НСПУ вирішили організувати концерт, на який запросили всіх охочих. Оголошення про подію поширили на кількох сайтах, зокрема й на найавторитетнішому – «Літакценті». І все було б добре, якби не помилка, якої припустилися редактори сайту. Подивившись на скріншот, в людини може скластися враження, що хтось умисно обрав саме такий фрагмент логотипу. Але хай там як, а це ображає почуття багатьох читачів цієї газети. Та й взагалі – логотип треба ставити повністю, а не шматками.